Громадянин подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу апеляційного суду, якою повернуто його (позивача) апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Апеляційний суд виходив із того, що апеляційну скаргу з кваліфікованим електронним підписом подав від імені позивача його представник через систему «Електронний суд», долучивши копію довіреності, сформовану з таким же підписом у цій системі. Проте оригіналу або копії нотаріально посвідченої довіреності, виданої позивачем на ім’я представника, в матеріалах справи немає.

Отже, суд апеляційної інстанції, посилаючись на ч. 2 ст. 59 КАС України, дійшов висновку, що оскільки апеляційна скарга підписана особою, право якої на вчинення таких дій не підтверджено в установленому законом порядку, то суд не має підстав для прийняття до розгляду такої апеляційної скарги, а тому повернув її скаржнику.

Верховний Суд не погодився з такими висновками суду апеляційної інстанції, скасував ухвалу суду апеляційної інстанції та повернув йому справу для продовження розгляду.

Колегія суддів КАС ВС на підставі аналізу положень статей 18, 44, 55, 57 та 59 КАС України дійшла висновку, що надсилання у встановленому порядку процесуальних документів в електронному вигляді передбачає використання сервісу «Електронний суд», розміщеному за посиланням https://cabinet.court.gov.ua/login, за умови попередньої реєстрації офіційної електронної адреси (Електронного кабінету) та з обов’язковим використанням такою особою власного електронного підпису.

Таким чином, альтернативою звернення учасників справи до суду із позовними заявами, скаргами та іншими визначеними законом процесуальними документами, оформленими в паперовій формі та підписаними безпосередньо учасником справи або його представником, є звернення з процесуальними документами в електронній формі з обов’язковим їх скріпленням власним електронним підписом учасника справи через підсистему «Електронний кабінет».

Суд також, зважаючи на Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затверджене рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, дійшов висновку, що електронне доручення, яке можливо надати за допомогою підсистеми «Електронний суд», видається за наявності у відповідної особи довірителя та його представника особистих електронних кабінетів у підсистемі «Електронний суд», що передбачає наявність у таких осіб електронного цифрового підпису.

Електронне доручення видається лише за умови його підписання електронним ключем довірителем за допомогою алгоритмів, визначених у підсистемі «Електронний суд». Надалі таке електронне доручення автоматично додається до позовної заяви, яка подана представником від імені довірителя через підсистему «Електронний суд». При цьому користувачі не мають можливості будь-яким чином впливати на зміст та вигляд такого електронного доручення, тобто воно формується підсистемою «Електронний суд» самостійно, відповідно до обраного обсягу повноважень представника.

Верховний Суд сформулював правовий висновок, відповідно до якого представник учасника справи може подавати на підтвердження своїх повноважень довіреність або ордер в електронній формі, підписані належним електронним підписом. Таку можливість для представника сторони слід розглядати як додаткову конституційну гарантію, передбачену статтями 55 та 129 Конституції України: кожен має право на апеляційне оскарження судового рішення як особисто, так і через використання професійної правничої допомоги. Сучасний стан електронного судочинства в Україні враховує передові світові стандарти у сфері інформаційних технологій, дає змогу зробити його використання для особи зручним, а суду – уникати надмірного формалізму під час забезпечення доступу такої особи до правосуддя.

Постанова Верховного Суду від 10 лютого 2022 року у справі № 560/11791/21 (адміністративне провадження № К/9901/43626/21) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/103129035.

Із цією та іншими правовими позиціями Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – lpd.court.gov.ua/login.

Джерело -Верховний Суд